Ні смороду, ні ароматів

Документальна стрічка про аносмію – нездатність людини відчувати будь-які запахи

Phantom islands. Звуки островів, яких не було

Давні морські мапи повні острівців, які моряки колись помилково побачили в тумані, переплутали з айсбергами, іншими островами чи континентами. Деякі з них потрапляли в романи, якісь – у міжнародні конфлікти, пара стала приводом для кримінальної хроніки. А в ХХІ столітті з'явився композитор, який вирішив придумати для цих фантомних острівців реальний саундтрек.

Вчені-детективи, білки й лабіринти: як науковці намагаються розгадати хворобу Альцґеймера

Випадкові відкриття, сварки вчених, щедрі інвестиції в експерименти, надії мільйонів людей по всьому світу – всього вистачає в історії дослідження хвороби Альцґеймера. Цей довгий, але захопливий матеріал розкриває всі деталі.

Як біткойн рятує венесуельців від голоду

Глобальна валюта виявилась значно зручнішою та ефективнішою за національну.

Керуй депутатом через смартфон: як працює перша blockchain-партія

Австралійські програмісти намагаються полагодити демократію за допомогою blockchain-технології. Створивши партію, депутати від якої просто виконують волю користувачів мобільного додатку.

Музей розірваних стосунків

Як ми зазвичай сприймаємо попередні стосунки? Чому звикли вважати їх поразкою, вартим забуття досвідом? Тематичний музей у Загребі збирає уламки з потрощених кораблів колишніх романів. Розповідаємо, чому це важливо.

Гумор, фарба, два хвости. Як партія-жарт всерйоз змінює Угорщину

Що трапляється, коли гумористи посідають важливі державні посади? В Україні це добре відомо. Натомість ми мало знаємо про угорський випадок, де група жартівників уже 15 років впливає на місцеві владу й суспільство. У дійсно оригінальний спосіб.

Австралійці висадять у країні мільярд дерев

«Дерева – наша найпотужніша зброя в боротьбі з глобальним потеплінням», – запевняють науковці.

«Хребет Сахари»: документальне відео про залізницю з найдовшими у світі поїздами

Відео з 704-кілометрової мандрівки «Залізним поїздом».

«Місце, де гуркочуть гори»: уривок із книжки

Щоразу, коли я йду в пустелю одна, час від часу озираюсь на будівлі, з яких почала шлях, чи на самотньо припарковану в низині автівку. Переконую себе, що роблю це, аби оцінити, наскільки далеко я вже зайшла чи щоб зорієнтуватись у просторі, сміливо відштовхуючи вбік відчуття комфорту від того, що досі бачу ознаки людської цивілізації. Адже моя мета – відійти від усього цього.

Не пропустіть